Чи можливо мінімізувати ризик виникнення безпосередніх ускладнень панкреатодуоденальної резекції у хворих із патологією голівки підшлункової залози, ускладненою синдромом механічної жовтяниці?

Анотація

Актуальність. Питання щодо прогнозування та пошуку можливостей уникнення розвитку інтра- та ранніх післяопераційних ускладнень у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею, зниження періопераційної летальності у цієї складної в лікувальному плані категорії хворих лишаються вельми актуальними. Мета роботи – визначити оптимальні заходи щодо поліпшення безпосередніх результатів виконання панкреатодуоденальної резекції у хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненими механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради (2007–2019 рр.). Для досягнення мети дослідження було обстежено 272 хворих із вогнищевою патологією біліопанкреатодуоденальної зони, ускладненою синдромом механічної жовтяниці. Всім хворим було виконано радикальне оперативне втручання в обсязі панкреатодуоденальної резекції (ПДР). Для оцінки впливу того чи іншого виду передопераційної підготовки на стан хворих протягом періопераційного періоду всіх пацієнтів було рандомізовано на дві групи: основна група – 112 пацієнтів, яким моделювання ризику та передопераційну підготовку здійснювали за власно розробленим алгоритмом шляхом проведення математичного моделювання та генетичного аналізу із залученням консервативних заходів експрес-детоксикації та декомпресії жовчовивідних шляхів. Група контролю представлена 160 пацієнтами, яким підготовка виконувалася лише за рахунок консервативної терапії, а декомпресія біліарної гіпертензії не проводилася. Результати та їх обговорення. Під час оцінки якості проведення підготовки керувалися динамікою змін ментального статусу хворих, показників цитолітичного та холестатичного синдромів. Завдяки проведеній передопераційній підготовці за власно розробленим алгоритмом більш суттєвих позитивних змін вдалося досягти в основній групі порівняно із групою контролю. Кількість балів за шкалою МоСА перед операцією в основній та групі порівняння стало 24,9 ± 3,2 та 22,8 ± 2,4 відповідно. За результатами тесту DSST хворі розподілилися таким чином – 40,2 ± 3,8 та 23,6 ± 2,6 балів в основній та групі контролю (p < 0,05). При порівнянні динаміки рівня загального білірубіну суттєві відмінності почали відмічатися з третьої доби – 185,1 ± 2,4 мкмоль/л проти 258,4 ± 2,9 мкмоль/л, на п’ятий день – 163,2 ± 2,6 мкмоль/л проти 222,2 ± 3,8 мкмоль/л, і нарешті напередодні оперативного втручання – 112,3 ± 2,7 мкмоль/л проти 198,3 ± 3,3 мкмоль/л у хворих основної групи та групи порівняння відповідно (p < 0,05). В ході оцінки динаміки активності АлАТ за умов різної передопераційної підготовки встановлено, що на сьомий день відмінності зберігались, набули достовірності і склали 119 ± 12 Од/л та 157 ± 14 Од/л в основній групі та в групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні ПДР показник складав 101 ± 11 Од/л та 138 ± 12 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Різниця рівнів активності АсАт між порівнюваними групами стала суттєвою та почала набувати достовірності з 5-ї доби 124 ± 13 Од/л проти 150 ± 11 Од/л в основній та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні виконання оперативного втручання (панкреатодуоденальної резекції) різниця між показниками активності АсАт також була достовірною – 81 ± 7 Од/л проти 114 ± 7 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Щодо рівнів ЛФ, то на 3-й день спостереження її вміст в обох групах знизився до 440,9 ± 2,1 та 550,7 ± 1,4 Од/л (p < 0,05). На 5-й день спостереження значення показника були ще меншими, причому в основній групі відбулося більш значне зниження активності ЛФ (до 223,2 ± 2,7 Од/л) порівняно з групою порівняння (до 350,3 ± 1,1 Од/л) (p < 0,05). Нарешті, напередодні ПДР активність ЛФ складала в основній групі 104,8 ± 1,3 Од/л, а у групі порівняння – 270,8 ± 1,9 Од/л (p < 0,05). Певні відмінності були виявлені також при дослідженні активності γ-глутамілтрансферази (ГГТ). Вони стали більш суттєвими на 5-й день – 403 ± 29 Од/л проти 446 ± 35, та набули достовірності на 7-й день – 304 ± 21 Од/л проти 374 ± 26 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p < 0,05). Напередодні ПДР подальше зниження показника зберегло свою достовірність 271 ± 29 Од/л в основній групі проти 348 ± 33 Од/л у групі порівняння (p < 0,05). Кількість виникнення післяопераційних ускладнень, що загрожують життю, в основній групі склала 42 (37,5 %) випадки, а у групі контролю – 102 (63,8 %) випадки. Таким чином, за частотою післяопераційних ускладнень група контролю значно випереджала основну (c2 = 18,22 df = 1 p < 0,0001). Післяопераційна летальність в основній групі склала 6,3 %, а в групі контролю – 11,9 %. Висновки. Однією з основних можливостей упередження розвитку післяопераційних ускладнень є чітка стратифікація факторів ризику з урахуванням основних параметрів патологічного стану хворих із синдромом механічної жовтяниці на передопераційному етапі, що стає можливим завдяки поєднаному використанню математичного моделювання та спеціальних лабораторно- інструментальних методів – генетичного аналізу та УЗ-фіброеластографії.