Прогностичне значення лімфоваскулярної інвазії у хворих на м’язево-інвазивний рак сечового міхура

Анотація

Актуальність. Рак сечового міхура займає 9 місце за поширеністю серед онкологічних захворювань та 2 серед злоякісних пухлин сечостатевої системи. Операції з видалення сечового міхура значно знижують якість життя хворих та сприяють появі післяопераційних ускладнень, які можуть стати причиною смерті хворого протягом першого року після операції. Наряду з видаленням органа при м’язевоінвазивному раку сечового міхура (МІРСМ) можуть бути впроваджені органозберігаючі операції на сечовому міхурі, що є альтернативою радикальній цистектомії. Мета роботи. Порівняння результатів лікування пацієнтів з МІРСМ та наявністю лімфоваскулярної інвазії (ЛВІ) в первинній пухлині в двох групах: після радикальної цистектомії з ілеоцистонеопластикою та парціальної цистектомії із ад’ювантною хіміотерапією (ХТ). Матеріали та методи. У залежності від методу лікування пацієнтів було розподілено на 2 групи. В 1 групу увійшли 46 (42,4%) пацієнтів, яким була проведена парціальна цистектомія з ад’ювантною ХТ; у 2 – 63 (57,6%) пацієнти після радикальної цистектомії з ілеоцистонеопластикою або уретерокутанеостомією. Критерії відбору пацієнтів для збереження сечового міхура були загально рекомендовані. Загальну виживаність, канцер-специфічну та безрецидивну виживаність оцінювали за методом Каплана–Майєра. Медіана віку пацієнтів першої групи становила 55 (діапазон 48–65 років) років, у другій – 60 (55–71 років). Результати та їх обговорення. Отримані дані свідчать, що за п’ятирічний термін спостереження онкологічні результати лікування в двох групах вірогідно не відрізняються, але, враховуючи значно кращу якість життя в групах органозберігаючого лікування, можливо стверджувати, що бімодальна терапія МІРСМ у відібраних пацієнтів виправдана. ЛВІ була незалежним предиктором як рецидиву захворювання, так і канцер-специфічної виживаності. Пацієнти, які отримували комплексну терапію в представлених дослідженнях, демонстрували задовільну канцер-специфічну та загальну виживаність. Висновки. У хворих з позитивною ЛВІ при МІРСМ використання органозберігаючого лікування з ад’ювантною хіміотерапією дозволяє досягти співставних онкологічних результатів в порівнянні з радикальною цистектомією. Враховуючи суттєві переваги органозберігаючого лікування перед цистектомією з різними методами деривації сечі, запропонована лікувальна тактика є альтернативою цистектомії.