Практичні рекомендації щодо лікування хворих на рак грудної залози (повідомлення 2)

Анотація

Актуальність. Рак грудної залози (РГЗ) є одним із найбільш розповсюджених злоякісних захворювань у жінок у світі. Останніми роками його частка складає близько 20% від усієї пухлинної патології у жінок. Щорічний стандартизований показник приросту захворюваності в Україні склав 1,8% за останні 10 років. Кумулятивний ризик розвитку РГЗ становить 5,4% при тривалості життя 74 роки. Лікування хворих на РГЗ має плануватися за участю кількох фахівців, включаючи онкохірурга, радіолога та хіміотерапевта, а також за можливості патоморфолога, що дозволить найкращим чином поєднати локальні та системні методи терапії пухлини.

Мета роботи – систематизувати, узагальнити, представити в наочній формі дані наукових досліджень стосовно сучасних підходів щодо діагностичних заходів, руху хворих та послідовності лікувальних підходів при місцево-поширеному та метастатичному РГЗ з позиції української системи охорони здоров’я.

Матеріали та методи. Стаття охоплює сучасні повнотекстові публікації та протоколи обстеження і лікування хворих на РГЗ, які були отримані з міжнародних та вітчизняних джерел та баз даних (е-каталог Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Web of Science, Core Collection, PubMed).

Результати. Місцево-поширений первинно-неоперабельний інвазивний рак грудної залози, і зокрема інфільтративно-набрякова форма, є первинно-неоперабельними і вимагають призначення медикаментозної терапії на першому етапі лікування. Передопераційної медикаментозної терапії також потребують тричінегативні та HER2-залежні пухлини. Локальне лікування (хірургічне, променеве) на першому етапі не показано. Основною метою медикаментозної терапії при первиннонеоперабельних формах РГЗ є зменшення розмірів пухлини з метою досягнення операбельного стану. Передопераційна медикаментозна терапія при первинно-неоперабельних формах РГЗ проводиться за тими ж правилами, що і при первинно-операбельних. Терапія ізольованих місцевих рецидивів має за мету повне одужання і повинна проводитися аналогічно лікуванню первинної пухлини з підключенням необхідних методів діагностики і лікування (схеми наведені в першому повідомленні). Лікування розповсюдженого, дисемінованого РГЗ є паліативним і направлено на поліпшення якості життя та збільшення його тривалості. Основним методом лікування метастатичної хвороби є медикаментозна терапія. Єдиного стандарту лікування метастатичного РГЗ не існує. Вибір варіанту медикаментозної терапії здійснюється з урахуванням біологічних маркерів та клініко-анамнестичних особливостей хворого. За умови застосування індивідуальних підходів до лікування хворих на РГЗ, цілком можливим є збільшення як безрецидивної, так і загальної виживаності, зменшення кількості ускладнень та токсичних проявів, підвищення комплаєнтностіпацієнток та поліпшення якості їх життя. Систематизація та індивідуалізація схем лікування залежно від стадії пухлинного процесу та біологічних властивостей пухлини надає можливість лікарю-практику чітко спланувати та спрогнозувати види та послідовність протипухлинної терапії.

Висновки. Поглиблення наших знань щодо патогенезу РГЗ буде сприяти більш зваженому впровадженню індивідуальних підходів до лікування хворих на цю патологію. Постійний пошук обов’язково приведе до появи нових груп лікарських засобів, які можливо змінять існуючі на сьогодні стандарти лікування. Застосування нових патогенетично виправданих методів біологічної, гормональної, таргетної терапії в сучасних стандартах лікування дозволить підвищити як безрецидивну, так і загальну виживаність хворих.