Анотація
Актуальність. Сучасний менеджмент лікування йодонегативних метастазів диференційованого раку щитоподібної залози (ДРЩЗ) має свої особливості. За останні роки в Україні зареєстровані та почали використовуватись у лікуванні рефрактерних форм ДРЩЗ інгібітори тирозинкінази (сорафеніб, сунітиніб). Проте лише в поодиноких дослідженнях вивчались цитологічні аспекти у прогнозуванні радіойодорезистентності папілярного раку щитоподібної залози, розроблявся радіонуклідний моніторинг та діагностичний алгоритм для виявлення рецидивів і метастазів у хворих з йодонегативними формами ДРЩЗ. У той же час, науково-клінічні аспекти лікування радіойодорезистентного диференційованого раку щитоподібної залози в українській онкології та радіології практично не досліджуються. Таким чином, стан проблеми лікування та післятерапевтичного моніторингу пацієнтів із йодонегативними формами ДРЩЗ, на даний час залишається недостатньо вивченим та потребує подальшої науковоклінічної розробки.
Мета роботи – розробити спосіб лікування йодонегативних метастазів диференційованого раку щитоподібної залози.
Матеріали і методи. Проліковано 38 хворих із йодонегативними метастазами ДРЩЗ, із яких у 10 ефективність лікування оцінювалась з допомогою сцинтиграфії всього тіла (СВТ) з 99mTc-MIBI, у 10 – з 99mTcDMCA. У 10 хворих безпосередні результати лікування інгібіторами тирозинкінази оцінювались за допомогою ПЕТ з 18F-ФДГ. 8 пацієнтів склали групу, у якій відмічалось ураження кісток і лікування здійснювалось за допомогою радіонуклідної та дистанційної променевої терапії. Середній вік пацієнтів коливався від 43 до 76 років, медіана – 57,8 + 3,9. Із них жінок – 24, чоловіків – 14. Патогістологічно папілярний рак діагностовано у 31, фолікулярний – у 5, папілярно-фолікулярний – у 2. Дослідження проводились із використанням таких технічних засобів – двохдетекторної гамма-камери фірми «Mediso» (Угорщина) та однофотонного емісійного комп’ютерного томографа (ОФЕКТ) «E. CAM 180» фірми «Siemens» (ФРН). ПЕТ/КТ проводилися на комбінованому томографі «Biograph-64-TruePoint-Siemens» (Німеччина), згідно з рекомендаціями Європейської асоціації ядерних медиків.
Результати та їх обговорення. До початку терапії 10 хворим з ДРЩЗ була проведена СВТ з 99mTc-MIBI та повторне дослідження через три місяці з метою оцінки ефективності лікування. Після проведення діагностичного обстеження пацієнтам була призначена таргетна терапія препаратом Нексавар згідно з протоколом лікування. Унаслідок лікування була досягнута регресія вогнища в легенях у межах 70 %. Подальший моніторинг ефективності протипухлинного лікування проводився за допомогою СВТ з 99mTc-MIBI. 10 пацієнтів, яким до лікування було проведене первинне діагностичне дослідження за допомогою ПЕТ/КТ – 18F-ФДГ, також були проліковані за допомогою таргетної терапії препаратом Нексавар. Діагностичне сканування з 18F-ФДГ після проведеної терапії виявило зниження функціональної активності вогнища в ділянці шиї, однак зменшення розміру вогнища не спостерігалось.
Висновки. Лікування йодонегативних метастазів ДРЩЗ за допомогою інгібіторів тирозинкінази супроводжувалось зменшенням кількості метастатичних вогнищ та зниженням рівня їх функціональної активності. Проведені дослідження підтвердили можливість використання методик з нейодними РФП (99mTc-MIBI, 99mTc-DMCA) для оцінки ефективності лікування йодонегативних метастазів ДРЩЗ. ПЕТ/КТ з 18F-ФДГ є високоінформативною методикою для оцінки впливу інгібіторів тирозинкінази на функціональну активність метастатичних вогнищ за даними метаболічного сканування при лікуванні йодонегативних метастазів ДРЩЗ. При відсутності позитивної динаміки після 3–4 курсів показано застосування дистанційної променевої терапії з СОД 30–50 Гр, яка дозволяє зменшити об’єм метастатичних осередків та знизити їх метаболічну активність. Соціальне та економічне значення одержаних внаслідок виконання дослідження результатів дозволяє покращити показники загальної та безрецидивної виживаності у працездатної частини хворих на ДРЩЗ, зменшити вартість спостереження за пацієнтами з йодонегативними формами ДРЩЗ.
Посилання
Rothenberg S. M., McFadden D. G., Palmer E. L. Redifferentiation of iodine-refractory BRAF V600Emutant metastatic papillary thyroid cancer with dabrafenib. Clinical cancer research. 2014. DOI: https://doi.org/10.1158/1078-0432.CCR-14-2915
Зелінська Г. В., Кулиніченко Г. М., Устименко Г. Я. Субклональна структура популяції тироцитів радіойодрефрактерних та радіойодчутливих метастазів папілярного раку щитоподібної залози. Український радіологічний журнал. 2016. № 3. С. 15–18.
Ozkan G., Aras N. O., Kucuk Ozkan E. Correlation 18F-FDG PET/CT findings with histopathological results in differentiated thyroid cancer patients who have increased thyroglobulin or antithyroglobulin antibody levels and negative 131I whole-body scan results. Clinical nuclear medicine. 2013. Vol. 38. P. 326–331. DOI: https://doi.org/10.1097/RLU.0b013e318286827b
Trubek T., Kowalska A., Lesiak J. et al. The role of 18F-fluorodeoxyglucose positron emission tomography in patients with suspected recurrence or metastatic differentiated thyroid carcinoma with elevated serum thyroglobulin and negative I-131 whole body scan. Nuclear medicine review. Central & Eastern Europe. 2014. Vol. 17, № 2. P. 87–93. DOI: https://doi.org/10.5603/NMR.2014.0023
Rosenbaum-Krumme S. J., Gorges R., Bockish A. et al. 18FDG-PET/CT changes therapy in high-risk DTC after first radioiodine. European journal of nuclear medicine and molecular imaging. 2012. Vol. 39. P. 1373–1380. DOI: https://doi.org/10.1007/s00259-012-2065-4
Avram A. M. Radioiodine scintigraphy with SPECT/ KT: an important diagnostic tool for thyroid cancer staging and risk stratification. Journal of nuclear medicine technology. 2012. Vol. 53. Р. 754–764. DOI: https://doi.org/10.2967/jnumed.111.104133
Amin A., Badwey A., Al-Fatah S. Differentiated thyroid carcinoma: an analysis of 249 patients undergoing therapy and aftercare at a single institution. Clinical nuclear medicine. 2014. Vol. 39. P. 142–146. DOI: https://doi.org/10.1097/RLU.0000000000000324
Eustatia-Rutten C. F., Corssmith E. P., Biermasz N. R. et al. Survival and death causes in differentiated thyroid carcinoma. The Journal of clinical endocrinology and metabolism. 2006. Vol. 91. P. 313–319. DOI: https://doi.org/10.1210/jc.2005-1322
Durante C., Haddy N., Baudin E. et al. Long-term outcome of 444 patients with distant metastases from papillary and follicular thyroid carcinoma: benefits and limits of radioiodine therapy. The Journal of clinical endocrinology and metabolism. 2006. Vol. 91. P. 2892– 2899. DOI: https://doi.org/10.1210/jc.2005-2838
Муфазалов Ф. Ф., Шарипова Н. С. Современное состояние проблемы лечения резистентного к радиоактивному йоду дифференцированного рака щитовидной железы и клинический случай успешного лечения сорафенибом. Злокачественные опухоли. 2015. № 3. С. 24–32.
Schlumberger M., Tahara M. et al. Lenvatinib versus Placebo in Radioiodine-Refractory Thyroid Cancer. The New England journal of medicine. 2015. Vol. 372. Р. 620–629. DOI: https://doi.org/10.1056/NEJMoa1406470
Czepczyriski R., Gryczyriska M., Ruchala M. 99mTcEDDA/HYNIC-TOC in the diagnosis of differentiated thyroid carcinoma refractory to radioiodine treatment. Nuclear medicine review. Central & Eastern Europe. 2016. Vol. 19(2). Р. 67–73. DOI: https://doi.org/10.5603/NMR.2016.0015
Bannas T., Derlin Т., Groth M. et al. Can (18)F-FDG PET/CT be generally recommended in patients with differentiated thyroid carcinoma and elevated thyroglobulin levels but negative 131I whole-body scan? Annals of nuclear medicine. 2012. Vol. 26. P. 77– 85. DOI: https://doi.org/10.1007/s12149-011-0545-4
Schlumberger M., Brose M. Definition and management of radioactive iodine-refractory differentiated thyroid cancer. The lancet. Diabetes & endocrinology. 2014. Vol. 2. P. 356–358. DOI: https://doi.org/10.1016/S22138587(13)70215-8

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.